Сборник рефератов на различные темы, сочинения, курсовые, рефераты на заказ, шпаргалки, финансовый менеджмент литература история философия налоговое право банковский сектор, рынки акций икредитов telefone.jpg
давай зачетку

Реферат на тему "Стан і перспективи розвитку снд" бесплатно

еще из рефератов:

Смутное время в россии История России Контрольная работа на тему: Смутное время в России. СОДЕРЖАНИЕ: Вступление. Факторы, способствующие наступлению «смутного» времени в России. - Кризис власти и княжеско-боярская оппозиция; - Народное недовольство; - Вмешательство Речи Посполитой. Россия в годы «Смуты». - Лжедмитрий I; - Василий Шуйский; - Восстание Ивана Болотникова; - Лжедмитрий II; - Двоевластие в стране. Дворцовый переворот; -
Стан і перспективи розвитку снд
СНД як об'єднання 12 держав пострадянського простору виникла після розпаду
СРСР відповідно до Мінської угоди, Алма-Атинської декларації та Протоколу
до Мінського договору. При створенні СНД було визначено, що Співдружність
будується на принципах міжнародного права. Членство в СНД є добровільним,
кожен з учасників має право його призупиняти чи припиняти. Органи СНД мають
суто консультативні та координуючі функції.
Розвал Радянського Союзу та створення СНД в 1991 році були тільки початком
перебігу складних інтеграційних і дезінтеграційних процесів на терен
останньої імперії світу. СНД виявилась політично й економічно неспроможною,
нестабільною структурою. Неефективність функціонування Співдружност
зумовлена її суперечливою природою, яка закладена в концепцію її існування.

Обращаем Ваше внимание, что данная работа взята из открытых интернет источников, не раз публиковалась и, наверняка, не раз сдавалась. Она отлично может служить для подготовки собственной. Также предлагаем сделать заказ уникального реферата, курсового, диплома. Ссылки на сайте.


 

Реферат на удачу:

Россия: xiv-xvi вв.
Россия: xiv-xvi вв. Россия: XIV-XVI вв. После Батыева погрома, который современники сравнивали со вселенской катастрофой, Русь начинает восстанавливать свои силы. Восстановление производительных сил и их дальнейшее развитие происходили быстрее в области с.х производства: увеличивались площади пахотных земель, совершенствовались приёмы обработки

еще ...

Продолжение текста работы - « Стан і перспективи розвитку снд »
Власне, СНД виникла як механізм розв'язання протиріч, що виникли в часи
"перебудови" ще у колишньому СРСР між союзним Центром і периферією, яку
утворювали радянські республіки. Боротьба відцентрових і доцентрових
тенденцій розвитку призвела до утворення нових незалежних держав з власним
розумінням своїх національних інтересів, тоді як функції "центру"
перехопила одна з новоутворених держав - Російська Федерація, яка
проголосила себе спадкоємницею СРСР і згодом почала спрямовувати свою
політику на відновлення Союзу, тобто знову почала "збирати землі" навколо
Москви. Однак зростаюча біполярність відносин в СНД по осі "центр -
периферія" фактично призвела до формування двох блоків країн, які мають
протилежні погляди на роль, функції, організацію і майбутнє цієї структури.

Функції СНД та труднощі їх реалізації. Утворення СНД в цілому можна вважати
сторично виправданим на етапі становлення нових держав пострадянського
простору, але за сучасних умов, коли цей процес фактично закінчився,
снування стає проблематичним. Щоб розібратися, що є позитивним і що
негативним у діяльності СНД за останні сім років, необхідно проаналізувати
реальні функції та цілі, що виправдовували її існування. Відзначимо також,
що кожна з функцій має подвійну природу (відцентрову та доцентрову) згідно
з різними концептуальними схемами бачення СНД:

а) Культурно-історична функція зумовлена спільним минулим і полягає в
підтримці відчуття солідарності народів пострадянсько го простору, яке
склалося за умов тривалого співжиття в межах Російської імперії та СРСР.
Існує також певна гуманітарна єдність країн СНД, зокрема - подібні системи
освіти, "російськомовність", родинні зв'язки тощо. Загалом, ця функція
збережена в існуванні СНД, що значно пом'якшило "шок" у населення
пострадянських країн, викликаний розпадом СРСР. Було збережено режим
вільного пересування через нові кордони, конвертованість документів про
освіту та наукові звання, елементи спільного інформаційного простору тощо.
Разом з тим, у пострадянському просторі набула поширення "гуманітарно-
нформаційна" гегемонія РФ (вимоги щодо захисту "російськомовних"
введення подвійного громадянства, тенденційність російських мас-медіа
тощо). Навряд чи справедливим можна назвати той факт, що робочою мовою
Співдружності визнано лише російську.

б) Міжнародно-правова функція. Утворення СНД сприяло більш цивілізованому
вирішенню проблем, пов'язаних з трансформацією колишніх радянських
республік у незалежні країни (механізм "розлучення"). Після закінчення
цього процесу внаслідок укріплення національних держав, їх виходу на
міжнародну арену, укладання двосторонніх міждержавних угод з РФ тощо,
міжнародно-правова функція Співдружності в існуючому вигляді втрачає сенс
має отримати інше навантаження.
В ситуації, що склалася, Співдружність як об'єднання незалежних держав
поступово трансформується у проросійську наддержавну структуру. Незважаючи
на те, що "столицею" СНД за Біловезькими угодами було проголошено Мінськ,
основні структури й органи СНД перебувають у Москві. РФ усіляко намагається
закріпити в очах міжнародного співтовариства своє право на домінування в
СНД, про що, зокрема, свідчить намагання закріпити статус СНД в ООН і під
егідою цієї організації безконтрольно проводити свої інтереси. Цьому
сприяють і широкі пропагандистські заходи РФ з метою відвернення уваги
міжнародного співтовариства від нових незалежних країн або формування
хнього негативного іміджу.
Створення розгалуженої структури органів СНД можна вважати наслідком
снування старих стереотипів бюрократичної свідомості радянських часів. У
діяльність Співдружності були привнесені принципи радянської системи, і це
багато в чому спричинило її неефективність. Фактично рішення органів СНД
мають необов'язковий характер, і кожна країна дотримується лише тих з них,
які для неї вигідні й узгоджуються з національним законодавством. Так,
Україна не підписала Статут СНД і є лише його асоційованим членом, не бере
участі в Митному та Платіжному союзах, не працює в органах військового
співробітництва. У Міжпарламентській Асамблеї Україна має лише статус
спостерігача.

в) Економічна функція. При створенні СНД важливо було зберегти раціональн
економічні зв'язки, що сформувалися за умов колишнього єдиного
народногосподарського комплексу. Існує взаємодопов нюваність та
взаємозалежність економічних систем країн - членів СНД, спільні проблеми у
здійсненні економічних перетворень, які можна було б вирішувати узгоджено.
Однак сподівання на створення ефективної моделі міждержавних економічних
зв'язків так і не справдилися. В економічних органах СНД закріплено
російське домінування. Митна угода здебільшого не спрацьовує, а в торгівл
РФ з країнами СНД існують значні протекціоністські бар'єри, дискримінаційн
щодо членів Співдружності. Залежність економік країн СНД від поставок з РФ
остання використо вує для значного підвищення своїх цін порівняно із
світовиим з метою політичного тиску або досягнення односторонніх вигод. Все
це змушує держави Співдружності шукати інші варіанти реалізації власних
нтересів економічного розвитку.

г) Військово-політична функція і проблеми безпеки. На початковій стад
снування СНД зберігалися елементи спільного військового командування та
воєнної інфраструктури сил стратегічного призначення. З розбудовою
національних збройних сил, з передачею ядерних озброєнь з України
Казахстану до РФ, із влагодженням ситуації навколо Чорноморського флоту ця
функція поступово відмерла. Спроби її реанімації у вигляді Ташкентського
пакту успіху не мали, і фактично військова співпраця переведена в площину
двостороннього співробітництва. Функції захисту кордонів по зовнішньому
периметру країн Співдружності (крім України) свого часу перейняла на себе
РФ, але з розбудовою національних прикордон них військ ця функція також
поступово відмирає.

Прихильники реінтеграції пострадянського простору на засадах російського
домінування вважають, що без військово-політичної присутності РФ у нових
незалежних державах тут неодмінно виникатимуть міжетнічні та міжконфесійн
конфлікти. Та практично, якщо ці конфлікти й виникали, то багато в чому не
без участі самої РФ. Грузія висловлює незадоволення поведінкою РФ в
Абхазії. Азербайджан аналогічно незадоволений російською підтримкою
вірменської сторони. Україна могла опинитися перед загрозою масштабного
конфлікту в Криму, інспірованого з боку РФ. Чеченський конфлікт виник саме
внаслідок неконструктивної позиції Москви тощо. Теза про необхідність
російської військової присутності в країнах СНД не витримує критики й
відповідає скоріше геополітичним амбіціям Москви, ніж інтересам воєнно
безпеки інших країн Співдружності.
Сім років існування СНД засвідчили, що Співдружність як інтеграційне
об'єднання держав пострадянського простору так і не склалася. Прийнят
керівними органами близько 800 документів фактично не діють. Координуюч
нституції аж ніяк не впливали на розвиток економіки країн СНД. Якщо
виникали деякі елементи інтеграції, то це робилося за рахунок двосторонніх
угод. Обсяги торгівлі осьової країни СНД - РФ з іншими членами
Співдружності в 2,5 разу менші, ніж з іншими країнами світу. Замість
проголошеного економічного зростання, РФ сповзає у все глибшу соціально-
еконо мічну кризу.
Загалом слід визнати, що Співдружність має тенденцію до перетворення в
механізм реалізації виключно російських інтересів . Пануючи в робочих
органах СНД, РФ фактично має можливості проводити такі рішення, як
узгоджуються з її власними національними інтересами, але часто-густо
суперечать інтересам інших країн-членів. Домінування російських інтересів в
СНД аж ніяк не сприяло розгортанню того потенціалу співробітництва, який
планувався спочатку. Це, зрозуміло, викликало певну занепокоєність і опір з
боку нових незалежних держав, які стрімкими темпами розбудовували власн
державницькі структури і поглиблювали власне розуміння своїх національних
нтересів.
У відносинах між країнами СНД та РФ накопичуються економічні, політичні та
правові протиріччя. Незадоволеність станом справ виявилася на останніх
зустрічах керівників держав СНД, де гостро критикувалася неконструктивна
позиція РФ. Показовою є тенденція до утворення в пострадянському просторі,
в межах СНД, особливих інтеграційних підструктур (Союз РФ та Білорусі,
Митний союз 4-х, центральноазійський економічний союз, ГУАМ тощо).
Співдружність поступово перетворюється в багаторівневу структуру з різним
ступенем участі в інтеграцій них процесах окремих країн.

Основними причинами нежиттєздатності та нестабільності СНД є:

1. Нерівноправність відносин між країнами СНД, а також претензії РФ на
політичне, економічне, інформаційне та соціокультурне домінування.

2. Намагання РФ розглянути весь пострадянський простір як зону "легітимних"
життєво важливих її інтересів.

3. Несумісність вимог РФ щодо координації зовнішньої й економічної політики
країн СНД з повним ігноруванням нею інтересів і пріоритетів країн-
партнерів.

4. Постійні спроби РФ сформувати в рамках СНД новий військово-політичний
блок чи систему колективної безпеки (для кого і проти кого?).

5. Стратегічний курс РФ на розбудову наддержавних структур СНД під
контролем і прогресуючу інтеграцію пострадянських країн в новий потужний
геополітичний блок.


Політика РФ щодо СНД. Основні стратегічні пріоритети політики РФ щодо СНД
завжди визначались намаганнями використати цю структуру як знаряддя
реінтеграції СРСР у тій чи іншій формі, як засіб втілення у життя
економічних, політичних, військових і територіальних амбіцій далеко за
сучасними межами. Первісно сформована як об'єднання незалежних держав
Співдружність поступово трансформувалася в повністю підконтрольну Москв
політико-економічну структуру. РФ не тільки прагне бути лідером і новим
центром СНД, а й відкрито домагається повного домінування в цій
організації. Вперше представлена на жовтневому 1994 р. самміті у Москв
російська версія розвитку СНД не могла бути охарактеризована інакше, як
довгострокова програма реінтеграції СРСР. Порушуючи всі попередн
домовленості, Москва стала центром функціонування СНД. Всі ключові комітети
керівні органи СНД очолюються представниками РФ. Повністю зрусифікований
комітет з питань оборони фактично перетворився на маріонетку, що формально
затверджує військові операції РФ у країнах СНД. Міжнародний економічний
комітет, у якому РФ залишила за собою 50 відсотків голосів, також є наочним
прикладом "рівності по-російськи", що панує в СНД. Настирливі спроби РФ
закріпити статус СНД в ООН потенційно можуть бути використані для вимог
фінансової підтримки й санкціонування її військових операцій під виглядом
миротворчої діяльності, перетворення Співдружності в потужне знаряддя
просування російських інтересів на всьому геополітичному простор
колишнього СРСР і за його межами.
Головні напрямки геополітичної стратегії РФ щодо країн СНД були окреслені в
указі Президента Єльцина № 940 від 14 вересня 1995 р. "Стратегічний курс РФ
щодо країн - учасниць СНД", в якому весь пострадянський простір проголошено
"насамперед зоною інтересів РФ". Розвинула цю стратегію Російська служба
зовнішньої розвідки (СЗР) у доповіді "Росія і СНД: чи потребує зміни
позиція Заходу?", яка стверджувала, що "об'єктивні" реінтеграційні процеси
з неминучістю зумовлять реставрацію в рамках СНД "нової економічної,
оборонної зони" за лідерством РФ. Ця доповідь пропонувала дві чітко
означені альтернативи: або тотальна інтеграція в економічній і військовій
сферах з формуванням "спільної оборонної зони", об'єднаним командуванням
військовими підрозділами, що має гарантувати стабілізацію, демократизацію
просування реформ, або повна дестабілізація СНД, яка "є загрозою всьому
людству".
Тому цілком очевидно, що РФ не має наміру будувати відносини з країнами -
членами СНД на основах рівного партнерства і норм міжнародного права,
поважати їхній економічний і політичний суверенітет і територіальну
цілісність. На практиці "інтеграція", необхідність і корисність якої широко
декларується в документі, означає розмивання суверенітету країн - членів
СНД, підпорядкування їхньої діяльності інтересам РФ, відродження
централізованої наддержави.

Довгострокова стратегія РФ має включати:

· реформу геополітичних пріоритетів і механізму зовнішньої політики РФ з
метою посилення її домінування і впливу в кожній країні СНД;

· перенесення акценту в діяльності СНД з підписання угод на розроблення
проектів зв'язків у політичній, соціальній та економічній сферах. Створення
фінансово-промислових груп, митних союзів, бірж, спільних банків
кредитних спілок з метою входження і домінування там РФ. Особливу роль при
цьому має відігравати російська мова і російська культурна й інформаційна
експансія;

· формування широкої мережі формальних і неформальних контактів з
економічними і культурними елітами СНД з метою створення умов для поширення
й імплементації "зсередини" даної стратегії.

Аналогічні рекомендації даються і в іншій доповіді Ради з оборонної та
зовнішньої політики РФ "СНД: початок чи кінець історії?" (1997), де
зазначено: "Треба визнати, що без жорсткої терапії російсько-ук раїнськ
відносини не одужають. Хоча розпад України - проблемний для РФ варіант,
проте краще сприяти йому, ніж терпіти постійний виклик України й ерозію
наших зусиль у близькому зарубіжжі."
Таким чином, попри всі відмінності між представниками правлячої еліти РФ,
різними партіями і політичними угрупованнями, генераль на лінія РФ щодо
України цілком відповідає двом основним програмним настановам:

Програма максимум . Дезинтеграція або повна субординація України,
повернення її до колишнього напівколоніального статусу в складі нового
Союзу, конфедерації чи федерації. Встановлення тотального контролю над
зовнішньою, військовою й економічною політикою України.

Програма мінімум. "Фінляндизація України" в сфері "легітимної зони впливу"
РФ. Прогресуюча економічна і соціокультурна експансія в Україну з метою
тісної прив'язки її політики до національ них інтересів РФ, забезпечення
політичної слухняності й економічної залежності України.

Підтримання інтеграційних процесів в СНД було й залишається для Російсько
Федерації надзвичайно важливою проблемою з огляду на низку внутрішніх
зовнішніх чинників. Водночас політика "силової інтеграції" РФ країн СНД
зазнала невдачі. Серед головних причин цього:

· обмеженість матеріальних і фінансових ресурсів РФ, поглиблення
економічної кризи та невизначеність внутрішньополітич ної ситуації роблять
неможливим проведення активної експансіоністської політики;

· збіг у часі процесів розширення НАТО на Схід та розшаруван ня СНД істотно
ослаблюють потенціал РФ як наддержави;

· розширення і поглиблення відносин країн СНД з країнами Заходу та Сходу,
х поступове входження до інших економічних зон (ОЕС, ЧЕС, CEFTA).

За таких умов Москва змушена терміново шукати нові моделі стосунків із
своїми партнерами по СНД, і в першу чергу з Україною.
Україна в СНД. Від початку створення Співдружності з'ясувалися дв
діаметрально протилежні ідеології щодо сенсу та перспектив розвитку ц
організації. Для України ставлення до СНД було насамперед як до механізму
"цивілізованого розлучення" республік колишнього СРСР, як до організації, в
якій Україна перебуватиме лише певний час - до подальшої інтеграції з
Об'єднаною Європою. РФ, навпаки, розглядала і розглядає СНД як проміжну
форму відновлення колишньої імперської державності, а в існуючому виді - як
сферу домінування своїх інтересів.
Російські геополітики вважають, що орієнтація України на Захід і спроби
від'єднатись від сфери впливу РФ неминуче призведуть до створення
перманентного джерела внутрішніх конфліктів. Не утруднюючи себе пошуком
аргументів, вони приписують українцям сподівання, що начебто вони,
спираючись на підтримку Заходу, прагнуть поступово вигнати частину росіян з
України, українізувати решту росіян і російськомовних українців. Власне,
такі уявлення скоріше віддзеркалюють спосіб мислення самих росіян, ніж
спосіб мислення українців (яким це робити і не спадає на думку).
Для протидії "телурократичним" амбіціям РФ Україна змушена проводити
політику блокування пропозицій щодо створення наддержавних структур у межах
СНД. Необхідність останніх мотивувалася тим, що ніби без таких органів
координація економічних зв'язків і врегулювання гострих політичних проблем
між членами Співдружності та на їхніх теренах стають практично неможливими,
а рішення, що приймаються керівниками відповідних країн, не мають шансів
бути виконаними. При цьому замовчувалися прагнення РФ забезпечити
домінування власних інтересів у колективних органах Співдружності.
За умов поглиблення економічної кризи прибічники ідеї одержавлення СНД
можуть спиратися на значну підтримку частини населення як у РФ, так і в
Україні й інших нових незалежних державах, яка ще ностальгічно зберіга
спогади про відносний добробут за часів СРСР. Водночас виявилося, що
економічні (залежність від постачання із Сходу енергоносіїв, відсутність
альтернативних ринків збуту власної продукції тощо), соціально-політичні,
міжособистісні тощо зв'язки на пострадянському просторі настільки вагомі, а
альтернати ви їм настільки непевні, що Україна протягом осяжного
майбутнього приречена не просто зберігати, а й поглиблювати та розвивати
зв'язки з республіками колишнього СРСР.
Україна зробила ставку на розгортання у межах СНД переважно двосторонніх, а
не багатосторонніх відносин. Так, готуються до підписання міждержавн
програми довгострокового (10 років) економічно го співробітництва України з
Білоруссю, Вірменією, Грузією, Молдовою, Узбекисаном. Підтримати позицію
одержавлення СНД означало б працювати за логікою телурократичного принципу.
Але й тут з'ясувалося, що у стосунках з кожним із своїх партнерів по
Співдружності РФ як потужніша держава нав'язує свою волю. Відсутність
дності між членами СНД (у тому числі й щодо гегемоністських намірів РФ)
вигідна лише останній.

Інші держави пострадянського простору частково вже обрали власну логіку
снування - таласократичну (країни Балтії) або телурокра тичну (Білорусь),
але більшість, як і Україна, перебувають у стадії пошуків. До речі, як
відомо, одним з чинників прискорення консолідації членів Європейського
Союзу було об'єднання Німеччини і побоювання сусідів щодо перспектив
гегемонії. Відповідно свідома й послідовна політика України, спрямована на
зближення й координацію зусиль з Молдовою, державами Закавказзя, країнами
колишньої радянської Середньої Азії, особливо Казахстану, сприяла б
зміцненню її міжнародних позицій.
Для України та деяких інших республік головна притягальна сила СНД полягала
як раз у ліквідації центру. Вони категорично відкидають ідею створення
нового центру в Москві. Саме тому Україна постійно наголошує на своєму
статусі асоційованого члена і ретельно уникає тісної участі у політичному
та військовому співробітництві. Молдова проголосила, що її участь обмежена
виключно економічною сферою. Туркменистан та Азербайджан здебільшого
утримуються або відмовляються підписувати угоди СНД, брати участь у
реальній кооперації. Більшість саммітів СНД теж закінчувалися провалом.
Провідні міністерства України дійшли висновку, що підготовлені у Москв
пропозиції щодо митного і монетарного союзів разом з пропозиціями
Російської Федерації по приєднанню України до запропоно ваного економічного
союзу як повноправного члена є передчасними. Особливо беручи до уваги, що
пропозиції України щодо захисту економічного суверенітету країн СНД не були
враховані при підготовці відповідних документів.
Понад те, участь України в запропонованих союзах може бути розцінена як
зміна її зовнішньої політики і може зашкодити її сприйняттю країнами-
членами ЄС як незалежної держави. Приєднання України до згаданих вище угод
може розглядатися РФ як привід для тиску з метою подальшого її втягування в
нші наднаціональні (особливо військові й політичні) структури під егідою
СНД.
Таким чином, повне членство України в згаданих структурах може тільки
призвести до її політичного й економічного відчуження від центрально-
західноєвропейських країн.
Незважаючи на те, що стратегічну політику України щодо СНД в 1991-1997
роках важко назвати послідовною чи оптимальною (з точки зору національних
нтересів), Україні все ж здебільшого вдавалося протистояти спробам РФ
нав'язати своє економічне й політичне домінування. Цьому немалою мірою
сприяв самопроголошений статус асоційованого членства в СНД і постійний
тиск національно-пат ріотичних сил всередині країни.
Подальша еволюція Співдружності до структури, аналогічної ЄС, значною мірою
залежатиме від темпів, послідовності та результатів економічних та
соціально-політичних перетворень в Росії і Україні. Неподоланні кризов
соціально-економічні явища, особливо на тлі слабкої інтегрованості у
світову економіку та зростання питомої ваги політичних ризиків у зв'язку з
наступними президентськими виборами в обох країнах посилюють ймовірність
небажаних сценаріїв розвитку ситуації. Формуватимуться, зокрема, потужн
політичні сили, які вбачатимуть вихід із становища, що складається, в
реінтеграції держав СНД та створення на території колишнього СРСР
самодостатнього геоекономічного та геополітичного простору. Наслідками для
нових демократичних держав, в тому числі і для України, будуть ізоляція
цього простору від загальноцивілізаційних процесів, консервування
технологічної відсталості, втрата суверенітету тощо.
Раціональна політика України щодо СНД повинна, по-перше, базуватися на
національних, а не на кланових або корпоративних інтересах, а по-друге,
бути спрямованою на закріплення й утримання альтернативного лідерства в цій
організації й загалом у регіоні. Як вже відзначалося, СНД фактично вже ма
біполярну полюсну структуру. Формування угруповання ГУАМ (Грузія, Україна,
Азербайджан, Молдова) при лідерстві України й підтримці інших країн, як
розуміють всі переваги й вигоди створення регіональних угруповань,
заснованих на принципах рівності та взаємної підтримки, були лише першою
ознакою початку нових надзвичайно важливих інтеграційних процесів на терен
колишнього СРСР. Результатом цих процесів буде формування регіональних
структур і союзів "без Москви", і Україна може претендувати на місце
"першого серед рівних" в цих новоутвореннях.
Січнева (1998 р.) зустріч керівників країн Центральної Азії в Ашгабат
продемонструвала як зростаючу тенденцію до рівноправної взаємовигідно
кооперації згаданих країн, так і стрімку втрату стратегічних позицій РФ у
цьому надзвичайно важливому регіоні. ГУАМ плюс країни Центральної Азії - це
вже дев'ять країн СНД, які рішуче підтримують ідею створення нових
рівноправних і взаємовигідних структур кооперації. Якщо до цього додати
зростаюче співробітницт во України з країнами Балтії й утворення у травн
1997 року Балто-Чорноморського Альянсу (Україна, Польща, Латвія, Естонія,
Литва), то тенденції розвитку інтеграційних процесів на пострадянсько му
просторі стають цілком очевидними.
Майбутнє СНД. Неодноразове перенесення зустрічей на найвищому рівні лідерів
країн СНД свідчить про їхнє прохолодне ставлення до майбутнього
Співдружності. Фактично країни СНД мають між собою мало спільного, крім
сторичного минулого. Вектори пріоритетних інтересів окремих країн СНД все
більше набувають відцентрового від СНД спрямування. Зростає критика на
адресу РФ, яка намагається використати структури Співдружності у власних
нтересах, зневажаючи інтереси інших її членів, що найбільшої гостроти
набуло на самміті лідерів країн СНД у Кишиневі.
Найближчим часом слід виробити нову концепцію України щодо
багатостороннього економічного співробітництва , яка враховуватиме нов
реалії в пострадянському геополітичному просторі й відповідатиме структур
національних інтересів держави. Економічне співробітництво доцільно
налагоджувати в субрегіональних системах, до яких включаються країни за
власними сферами інтересів, а не за принципом існування в пострадянському
просторі.
Створення в Євроазійському просторі ще однієї спільноти на взірець
вропейської навряд чи є можливим і доцільним з огляду на обраний Україною
курс на інтеграцію в існуючі європейські структури. Жорстка прив'язка до
нової, "зміцненої" , моделі СНД назавжди означатиме відмову від самостійно
вропейської політики, а згодом і від будь-якої самостійності у
зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних справах. Між двома системами
неодмінно виникатиме конкурентна боротьба за геостратегічні й геоекономічн
впливи, в якій Україна відіграватиме периферійну роль. Для України важливо
опрацювати шляхи, що ведуть до поступового перетворення всього
Євроазійського геополітич ного простору - від Атлантики до Тихого океану -
в єдину спільноту суверенних держав без домінування якогось одного центру.
Україна зацікавлена як у прилученні до високотехнологічного європейського
ринку, так і в містких ринках на Сході, зокрема у виході до країн Азійсько-
Тихоокеанського регіону, шляхи до якого пролягають через РФ та Центральну
Азію.
Інтеграція країн пострадянського простору за європейським взірцем ма
відбуватися з одночасним розвитком механізмів інтеграції з європейською
спільнотою . Але цей процес має відбуватися за схемою конвергентного, а не
паралельного або конфронтаційного руху. Це досить тривалий і важкий шлях,
якщо подивитися на історію становлення європейської спільноти. Це шлях
розбудови нової системи "знизу", з самого фундаменту, а не "згори",
директивно, вольовими рішеннями. Принаймні можна очікувати, що тривалість
розбудови такої системи є сумірною з тривалістю процесу входження України в
вропейські структури. Якщо ж Україні буде нав'язаний шлях "згори", то
реально це означатиме повне нехтування її національними інтересами
призведе до економічної та соціальної катастрофи з наступним підпорядкуван
ням України інтересам російського капіталу.



Список літератури:

. Бестужев-Лада І.В. Теория социального прогнозирования и сценарии
социального развития Росии и стран СНГ на перспективу. – М., 1998р.
. Указ про створення СНГ.
. Газета “Зеркало недели”, 1998р., №6.
. Ресурси Інтернет<.pre>
Скачать бесплатно реферат на тему: "Стан і перспективи розвитку снд"

Как скачать здесь реферат

ЧТО в ДАННУЮ МИНУТУ БОЛЬШЕ ВСЕГО ПРОСМАТРИВАЮТ - Пара-тройка самых популярных рефератов
  • государственная власть реферат - Понятие и виды налога МОРДОВСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ИМЕНИ Н.П.ОГАРЁВА Факультет юридический Кафедра государственного административного права КУРСОВАЯ РАБОТА на тему: «Понятие...
  • великая отечественная война реферат - Образование казахской народности Министерство науки и высшего образования Республики Казахстан Евразийский государственный университет им. Л.Н. Гумилева Курсовая работа Тема: Образование...
  • реферат есенин - 1. Сущность и содержание управленческих решений. Управленческие решения связаны с выполнением управленческих функций, в т.ч. по планированию, организации, координации и...




Последние рефераты

Использование и преимущества т
На протяжении веков использовались различные материалы для обогрева помещений жилых домов. Сейчас их существует огромное…
Лечение варикоза народными сре
Варикозное расширение вен возникает как следствие гиподинамии, так как, находясь без движения, кровь оказывает постоянное…
Как диагностировать и чем лечи
Артрит - заболевание, поражающее в основном суставы конечностей. После 35 лет многие люди начинают жаловаться…
Открытие первого бизнеса в Рос
Все большую популярность приобретает открытие и ведение малого бизнеса в России. Малый размер стартового капитала,…

Последнее опубликованное :

Заказать реферат со скидкой 70%


Заказать книгу со скидкой 70%

Об этой записи

Стан і перспективи розвитку снд из каталога рефератов

Рефераты и сочинения на тему...

Статья опубликована 05.04.2011 13:07. Автор — Зав.Кафедры.

Предыдущая запись — Развитие отношений россиской федерации с международным валютным фондом

Следующая запись — История экономики

Читайте новинки на главной странице а также ищите в архивах, все что сможете найти - можно использовать для темы своего реферата.

И еще новости: Школа Танца - хореография для детей в Москве в Строгино - запись на сайте http://mfest.ru/

Благотворительность вместо сувениров!